четвер, 28 липня 2011 р.

Женевське озеро

Прощаємся ми з Францією, вчора походили по узбережжі Женевського озера, навіть покупались у ньому. Подорож підійшла до кінця, дякую всім, хто був з нам подумки, читав та коментував наші публікації в блозі. До зустрічі.

вівторок, 26 липня 2011 р.

Прощання з Шамоні

День відпочинку виявився одночасно і останнім днем в Шамоні. Погода завтра не дуже добра, щоб в гори йти, тому вирішили сьогодні ввечері поїхати до друзів, які живуть над Женевським озером. Завтра побудемо в них, а в четвер - Женева, Київ, Львів.

А сьогодні прощалися з Шамоні. Піднялися на гору Бревент, поїхали до Монтенверу на льодовик Мер де Гляс, пішли в льодову печеру, а на завершення проїхалися 2 рази на "Луж" - це щось типу "американських гірок", але на природньому рельєфі.

Це були чудові 13 днів, незважаючи на непогоду, яка поруйнувала "великі плани". Сподіваємося ще сюди вернутися.

понеділок, 25 липня 2011 р.

Малий пік Верт

Знайшли ми собі вершинку, де лавинної небезпеки нема, а сама вона близько від верхньої станції канатки Гранд Монте, так що можна іти "з готелю в готель". Пік Верт - це велика і серйозна гора, а біля неї стирчить менша - Малий пік Верт (3512м.) Маршрут нам дуже сподобався. Недавні снігопади позасипали скали, але це навіть додало певного шарму. Єдиною проблемою було те, що ми були не одні в пошуках цікавого і доступного маршруту. Виявилося, що практично одночасно на цю гору рванули біля 15-20 зв'язок. Це, звичайно створювало незручності, часті затори та "стояння в черзі". Але це вже ньюанси. В 16:00 ми вже були в готелі. Пізніше я здав орендовані черевики і кішки, так що якщо ще кудись підем - то тільки на скальні маршрути, там мої "Льови" в сам раз.
А завтра - день відпочинку. Як класно буде хоч день не тягнути наплечник! ;)

Дивіться фотоальбом - там є свіжі фотки.

Льодовик Боссон

Тепер про тренування на леді. Наш новий пітерський друг розповів, як, не піднімаючись високо, вийти до льоду. Тому ми взяли всю льодову амуніцію, включаючи льодобури і айс-хуки і поїхали автобусом під льодовик Боссон. Звідти канаткою, а далі почали шукати вихід до льодовика. Не знайшли. Льодовик настільки скоротився, що зі всіх сторін конкретні урвища. І на місці ніхто не міг підказати. Щоб не пропадав день, вирішили піднятися до "джанкшн" - місце, де розділяються три льодовики. Це не альпіністський, а "стежковий" маршрут, але довгий і вимучуючий. В результаті протягом 8 годин. ми піднялися до 2590м. (1165м. набору висоти) і вернулхися вниз. Найсмішніше було те, що інші люди йшли без вантажу, а ми, як вар'яти тягнули всю амуніцію (а це ще по 8-10кг в кожного). До того ж зранку ми не нанесли захист від ультрафіолету, бо не збирались іти високо, тож трохи підгоріли.
Отакі "льодові заняття" вийшли ;)


Надіслано з iPhone

неділю, 24 липня 2011 р.

А що ж далі?

Ну от ми і в теплі. Вимиті, передягнені, зализуємо рани. Але як важко усвідомити, що з Монбланом ми вже ніяк не встигаємо. Все є: і аккліматизація і знання маршруту "на пам'ять", і воля, і бажання. Але купа свіжого снігу, що випав, нівелює всі плани. Мусить пройти принаймі 3 дні, щоб зменшилась лавинна небезпека. Ну, нічого, щось придумаєм...

А поки ідем до нових друзів з Пітера і проводимо чудовий вечір. Показуємо один одному фільми/кліпи, п'ємо вино з сиром, мріємо про минуле і згадуємо про майбутнє (це не описка!)

Вони завтра від'їжджають в Цермат (Швейцарія). В якийсь момент і ми готові дьорнути туди на 2-3 дні, але потім розуміємо, що це зовсім не є добрим варіантом. Прощаємось, вони завтра в Швейцарію, а ми - на льодовик Боссон, потренуватися, нарешті, на леді. Хмм, забігаючи наперед, не все так вийшло... Далі буде...
Надіслано з iPhone

суботу, 23 липня 2011 р.

Прощання з Білою долиною


Вчора ввечері довго спілкувалися з братами-славянами, приєдналися ще двоє з Пітера, серед них майстер спорту міжнародного класу Шустров. Вирішили іти в одному напрямку: хто - на великий Монблан, а хто (зокрема і ми) на Монблан дю Такул. Але природа знову внесла свої корективи - з початком ночі пішов сніг. Прокидалися в 1-їй, 3-їй, 5-їй - сніг все падав і падав, до ранку додалося ще 30см. Стало зрозуміло, що "уже никто никуда не идет". Шкода, звичайно, але розуміємо, що "гора залишиться тут і завтра, і через рік". В 7-їй снідаємо і збираємося вниз. Хоча "вниз" - це дуже умовно. Реально нам треба набрати 230м. висоти, щоб вернутися до льодового тунелю  Егій дю Міді. Валимо через пургу, добре, що декілька зв'язок попереду вже натоптали стежку в снігу. На вузькому, як лезо, гребені умудряємось розминатись ще з парою зв'язок, які ідуть в Білу долину. Але через 1.5 год. ми вже на Егій дю Міді, звідки за 20 хв.  гондоли доправляють нас майже на 3км. вниз. В Шамоні дощ. Селимося в готель і думаємо, що робити далі. При таких снігах ще 2-3 дні буде підвищена лавинна небезпека.

Так що, можливо, Білу долину ми цього року вже не побачимо.

Надіслано з iPhone

пʼятницю, 22 липня 2011 р.

Біла долина в деталях

В білій долині.
Піднялись підйомником на висоту 3842м. Погода ніяка, все в хмарах. Навіть не вдалося повимахуватись і пройти без черги (черги не було). Хотіли добратися до притулку Торіно на горизонтальній канатці, але вона не працювала. Отож, зціпивши зуби, одягаємо кішки, обв'язуємось і ідемо в "біле нікуди". По опису нам треба перетнути всю Білу долину, спуститись на 650м. і піднятися на 350м. В добру погоду - це 4 год. В сніг і туман - напевно, більше, а наскільки, будем перевіряти. Врешті решт, через 8.5 годин за допомогою айфона, природних інстинктів та напівнормативної лексики ми прибуваємо на італійський притулок Торіно. На вечерю спізнилися, але для нас готують окремо. Ніг не відчуваємо - всю дорогу протоптали по 50см. свіжому снігу. Точніше, топтав героїчно Уко, а я плівся ззаду. Притулок класний, загалом всі притулки ідуть по наростаючій - від гіршого до кращого. Одна біда: в попередніх притулках в кімнаті спало по 20 людей і було дуже тепло, а тут через ці сніги народу мало і більше, чим по 4 на кімнату не виходило. Так що було свіжо.
2-ий день. Встали і поснідали в 7:00. Погода не набагато краща, хіба що снігу менше падає. Думаєм, щоб то зробити таке ненапряжне і недалеко від притулку. Вибираєио пік Тул. Ідемо до підніжжя і бачимо наші вчорашні сліди. Дивуємось, з одного боку, великою кількістю зайвих зигзагів, з іншого - наскільки точно вийшли до цілі в умовах нульової видимості. Сам Тул - нескладний і недовгий маршрут: від підніжжя - півгодини снігового схилу і година нескладних, але сильно засніжених скал. Весь маршрут проходимо в кішках. На вершині довго п'єм чай зі снікерсами і уявляємо, що б ми бачили, якби не було хмар. Уко прямо з вершини дає оперативну інформацію в ефір. Повертаємось на притулок швидко - 14:00. Перекушуєм в барі - чай, яблучний пиріг, трохи вина, потім прилягли перепочити і ледве не проспали вечерю...
3-ій день в Білій долині. Зранку нарешті сонце. Після сніданку залишаєио притулок і ідемо на канатку. Велике чудо - вона працює і ми гордо проїжджаємо за 40хв. над всіма нашими "сліпими" поневіряннями 2 дні тому. Види надзвичайні - щелепи відвисають.
Прибуваємо на Егій дю Міді і не можемо відмовити собі в задоволенні вийти на оглядові майданчики, піднятися вершинним ліфтом (знову халява!), помилуватися горами. Видно все, навіть Маттерхорн. Щоправда, з долини вже сунуть хмари, а ми, взувши кішки, сунемо на притулок Косміки. Притулок взагалі шикарний. В нашій кімнаті поки небагато людей, але є й сусіди: Москва і Ялта.
Далі буде...

Панорамік

Ми попали на панорамічну гондолу з Хелбрунеру до Аґіль дю Міді. Як приїдем, то підем до притулку Косміки.

четвер, 21 липня 2011 р.

Льодовик Тур. Трішки деталей

Всім привіт!
Спробую ще раз відзвітуватися. (Вже раз пробував, але звіт десь пропав). А часу катастрофічно бракує...
Почну з льодовика Тур, куди ми перебралися після перечікування непогоди в готелі. Отже, зранку в 7:50поїхали автобусом до селища Ле Тур, звідти двома чергами підйомника - під перевал Бальме. Нам, до речі, дуже подобається їздити: в атобусах не платимо, бо маємо якісь хитрі картки з готелю, а на підйомники заходимо без черги по наших крутих абонементах. 
Потім 2 год. піднімалися до притулку Альберт Прем'єр. Там поселилися, перевдягнулися і вийшли в похід. На жаль, знову ж таки пізно - 12:00. Погода погана - хмари, сніг, видимість - до 30м. Ішли доки могли, в 16:15 вирішили вертатися, якраз встигли на вечерю. Загалом, щоб робити підходи і сходження в один день- треба мати "коняче" здоров'я, а такого в мене нема. :( Особливо прикрим було те, що потім з даних GPS виявилось що нам лишалося до вершини (Тет Бланш) 15-30хв. 
На другий день в більшості люди снідали в 4-5-їй годині, а ми відходили від попереднього дня і поснідали аж в 6-ій. За цей час ранкова напівпогода закінчилась і знову повалив сніг. 
Під цим снігом в умовах погпної видимості ми добрались до перевалу Суперіор ду Тур (3289)
Там вирішили вертатися. Уко б ще ішов і ішов, а я вже не мав сили. Та й черевики/кішки дошкуляли (терли/тиснули)- я їх тільки напередодні орендував. А Уко має власні і розминає їх з першого дня. 
На третій день зранку рушили вниз до Шамоні. Через ніч нападало 10-15 см снігу і ми першими прокладали стежку. Знов підйомники/автобуси і ми знову в готелі, де зберігаються наші речі. Швидко купуємо трошки продуктів в дорогу в супермаркеті і нещадно позбуваємся зайвих речей. Ми вже зрозуміли, що це не тільки зайва вага, а й додатковий хаос. Запасні штани, футболки, навіть камера приєднуються до речей, що зберігаються в готелі. Там вже чотири великі мішки/авоськи. Боже, як ми все це вивезем?
Швидко перепакувашись, спішимо до головного підйомника Егій дю Міді. По дорозі Уко забігає в магазин, де ми купували спорядження. Кілька речей отримали дрібні пошкодження - міняють без питань. 
Вирушаємо на висоту 3842м., а далі в Білу Долину, але це вже наступна історія.

Тул

Вчора ми подолали Білу Долину і заночували в притулку Торіно. А сьогодні вже подолали Пік Тул висотою 3545м. Зараз будем спускатись.

середу, 20 липня 2011 р.

Аґіль дю Міді

Піднялись на Аґіль дю Міді зараз підемо треверсом до притулку Торіно по білій долини. Чогось дуже холодно

вівторок, 19 липня 2011 р.

Плани на завтра

Завтра плануєм спуститись в Шамоні, потім піднятись на Аґіль ду Міді канаткою і здійснити траверс Білою Долиною до притулку Торіно. Невідомо як в нас вийде, але якщо все буде добре, то можливо в нас знов не буде доступу до інтернету, притулок Торіно знаходиться в Італії тому там може не працювати наш французький оператор

понеділок, 18 липня 2011 р.

Льодовик Тур

Сьогодні ми ночуємо у притулку Альберт Прем'єр, який знаходиться біля льодовика Тур. Ако пів години писав про наш тренувальний вихід в гори і цей звіт десь зник. Щоб мене не спіткала така ж доля буду писати коротко. Наш тренувальний похід супроводжувався вітром, снігом з дощем та браком часу. Але походили файно, живі, здорові. Не забувайте переглядати фотоальбом, бо фотографії поновлюються частіше і скоріше чим публікації на блозі

неділю, 17 липня 2011 р.

На Білому Озері

Трохи відзвітуємось за перші дні в Альпах. 15-го зранку виселились з готелю. Не зовсім зранку, а десь після 10-ї, бо утрясали проблеми з французькою мобільною карткою. Їхали автобусом (безкоштовно, бо мали карточку з готелю) до Ле Праз, а звідти двома чергами підйомника до "Індексу" (поза чергою, бо маємо абонемент). Звідти пішки до Білого Озера. В притулок потрапили о 12:30, а на маршрут вийшли о першій (неприпустимо пізно, але що зробиш...). Пішли на пік Бельведер. Ще трохи часу втратили на пошук початку маршруту (все в хмарах), і в результаті в 16:30 були на 2800м. Тут і вирішили вертатися, щоб не ризикувати.

Другий день виявився суттєво результативнішим. Після сніданку з притулку вийшли в 7:30. Вибрали трохи складніший маршрут - траверс масиву Крошу. На початок маршруту вийшли в 9:30, на першу вершину (2840м)-1:00, на останню - 2:15.
В 16:15 вже були на притулку.
Ну, а на 3-їй день - зранку безпросвітний дощ. Ми не стали чекати поки він перейде в сніг, передзвонили в готель, з'ясували, що наш номер вільний і швиденько злиняли вниз. Зараз вечір, дощ перестав, завтра обіцяють трохи сонечка. Тому в 7:30 вирушаємо на льодовик Тур до притулку Альберт Прем'єр.

Надіслано з iPhone

Фотоальбом


В нас останнім часом були проблеми з доступом до інтернету, тому ми не писали нічого нового на блозі, але тим не менше, ми робили фотографії. На них можна побачити майже точне місце, де вони були зняті, а також ми дуже стараємось писати до кожної фотографії коментар. Вони відображаються в слайдшоу праворуч від дописів. Натиснувши на слайдшоу, ви відкриєте фотографію у веб альбомі. Також на альбом можна зайти по наступному посиланню:https://picasaweb.google.com/ukodrag/Z3

Непогода

В горах дика непогода. Тому сьогодні (неділя) зранку спустилися в Шамоні. Будемо вичікувати. Трохи пізніше напишемо детальніше.

пʼятницю, 15 липня 2011 р.

Вперед і вверх

Що ж, за півгодини вирушаємо на Біле озеро. Ледве даємо собі раду з речами - забагато всього. Ще не можемо настроїти карточку, так що найближчі дні певно будем без Інтернету. :(
Погода покращала, Монблан відкрився.

четвер, 14 липня 2011 р.

Поселилися

Вже поселилися в готелі в Шамоні! Кімнатка не велика, але зважаючи на те, що ми тут будем не багато часу, то готель - цілком нормальний.
Зараз ідем купувати спорядження

середу, 13 липня 2011 р.

А завтра... в дорогу!

Рюкзаки спаковані, списки перевірені, вся інформація на надійних носіях, решта - в голові.
Завтра зраня ми з Аком вирушаєм в Альпи. Попереду мальовничі гори, озера, льодовики, сніжні долини і купу вражень. До зустрічі!

понеділок, 11 липня 2011 р.

Нові технології

Пробуємо зробити так, щоб Ви могли слідкувати за нашими походами. Цей лінк мав би відображати наші точні координати. Точніше, координати, які повідомляє мій телефон, коли він включений. На жаль, в такому режимі батареї дуже швидко сідають, так що телефон буде включатися тільки ненадовго, але координати кожного такого включення будуть зберігатися.

Ну і зрозуміло, що це перший такий експеримент, так що, вибачайте за можливі збої... ;)

Управління достатньо просте: подвійне клацання збільшує мапу, а якщо з CTRL - то зменшує.

Чекаємо на Ваші відгуки,

Переднє слово

Ну ось і знову новий похід, новий блог, нові сподівання... Ми з Юрком вже потрохи пакуємо наплечники і готуємось до відльоту. Ця подорож організувалася дещо сумбурно: - після пропозиції Бориса Шульмана з "Екстрім партії" відвідати Шамоні, почалася смуга довгих розмірковувань, сумнівів та перебору варіантів. Довго вирішували, чи це буде трек, чи сходження, чи і одне і друге...
Та й компанія, то розширювалась, то зменшувалась. На жаль, в результаті залишилось тільки нас двоє.
Також, ми нарешті визначили свої пріоритети, і накреслили план. Зрозуміло, що плани будуть в процесі мінятися відповідно до погоди, настрою та фізичного стану.

А пріоритети є такими:

1) пожити в горах, у високогірних притулках, отримати максимум задоволення від альпійської природи.
2) відвідати декілька найкрасивіших куточків масиву Монблан - Біле озеро (масив Червоних піків), льодовик Тур, Білу долину та льодовик Велетня)
3) потренуватися на нескладних скальних, сніжно-льодових та комбінованих маршрутах.
4) якщо дозволить погода та здоров'я - здійснити траверс Монблану.

Загальна тривалість - 14 днів. З них 4-5 ночей ми проведемо в готелі в Шамоні, решту - в високогірних притулках "Біле озеро", "Альберт Прем'єр", "Торіно" та "Космічний"

Хочемо подякувати всім, хто допомагав в підготовці цієї подорожі - порадами та консультаціями, матеріалами та описами, спорядженням, зокрема - Сергію Герману, Михайлу Сидорову, Юрку Плевачуку.

Постараємось на цих сторінках оперативно інформувати Вас про наші координати, здобутки, плани, а також ділитися фотографіями, які, сподіваємося, булуть дуже цікавими.