пʼятниця, 22 липня 2011 р.

Біла долина в деталях

В білій долині.
Піднялись підйомником на висоту 3842м. Погода ніяка, все в хмарах. Навіть не вдалося повимахуватись і пройти без черги (черги не було). Хотіли добратися до притулку Торіно на горизонтальній канатці, але вона не працювала. Отож, зціпивши зуби, одягаємо кішки, обв'язуємось і ідемо в "біле нікуди". По опису нам треба перетнути всю Білу долину, спуститись на 650м. і піднятися на 350м. В добру погоду - це 4 год. В сніг і туман - напевно, більше, а наскільки, будем перевіряти. Врешті решт, через 8.5 годин за допомогою айфона, природних інстинктів та напівнормативної лексики ми прибуваємо на італійський притулок Торіно. На вечерю спізнилися, але для нас готують окремо. Ніг не відчуваємо - всю дорогу протоптали по 50см. свіжому снігу. Точніше, топтав героїчно Уко, а я плівся ззаду. Притулок класний, загалом всі притулки ідуть по наростаючій - від гіршого до кращого. Одна біда: в попередніх притулках в кімнаті спало по 20 людей і було дуже тепло, а тут через ці сніги народу мало і більше, чим по 4 на кімнату не виходило. Так що було свіжо.
2-ий день. Встали і поснідали в 7:00. Погода не набагато краща, хіба що снігу менше падає. Думаєм, щоб то зробити таке ненапряжне і недалеко від притулку. Вибираєио пік Тул. Ідемо до підніжжя і бачимо наші вчорашні сліди. Дивуємось, з одного боку, великою кількістю зайвих зигзагів, з іншого - наскільки точно вийшли до цілі в умовах нульової видимості. Сам Тул - нескладний і недовгий маршрут: від підніжжя - півгодини снігового схилу і година нескладних, але сильно засніжених скал. Весь маршрут проходимо в кішках. На вершині довго п'єм чай зі снікерсами і уявляємо, що б ми бачили, якби не було хмар. Уко прямо з вершини дає оперативну інформацію в ефір. Повертаємось на притулок швидко - 14:00. Перекушуєм в барі - чай, яблучний пиріг, трохи вина, потім прилягли перепочити і ледве не проспали вечерю...
3-ій день в Білій долині. Зранку нарешті сонце. Після сніданку залишаєио притулок і ідемо на канатку. Велике чудо - вона працює і ми гордо проїжджаємо за 40хв. над всіма нашими "сліпими" поневіряннями 2 дні тому. Види надзвичайні - щелепи відвисають.
Прибуваємо на Егій дю Міді і не можемо відмовити собі в задоволенні вийти на оглядові майданчики, піднятися вершинним ліфтом (знову халява!), помилуватися горами. Видно все, навіть Маттерхорн. Щоправда, з долини вже сунуть хмари, а ми, взувши кішки, сунемо на притулок Косміки. Притулок взагалі шикарний. В нашій кімнаті поки небагато людей, але є й сусіди: Москва і Ялта.
Далі буде...

Немає коментарів:

Дописати коментар