Вчора ввечері довго спілкувалися з братами-славянами, приєдналися ще двоє з Пітера, серед них майстер спорту міжнародного класу Шустров. Вирішили іти в одному напрямку: хто - на великий Монблан, а хто (зокрема і ми) на Монблан дю Такул. Але природа знову внесла свої корективи - з початком ночі пішов сніг. Прокидалися в 1-їй, 3-їй, 5-їй - сніг все падав і падав, до ранку додалося ще 30см. Стало зрозуміло, що "уже никто никуда не идет". Шкода, звичайно, але розуміємо, що "гора залишиться тут і завтра, і через рік". В 7-їй снідаємо і збираємося вниз. Хоча "вниз" - це дуже умовно. Реально нам треба набрати 230м. висоти, щоб вернутися до льодового тунелю Егій дю Міді. Валимо через пургу, добре, що декілька зв'язок попереду вже натоптали стежку в снігу. На вузькому, як лезо, гребені умудряємось розминатись ще з парою зв'язок, які ідуть в Білу долину. Але через 1.5 год. ми вже на Егій дю Міді, звідки за 20 хв. гондоли доправляють нас майже на 3км. вниз. В Шамоні дощ. Селимося в готель і думаємо, що робити далі. При таких снігах ще 2-3 дні буде підвищена лавинна небезпека.
Так що, можливо, Білу долину ми цього року вже не побачимо.
Надіслано з iPhone
Немає коментарів:
Дописати коментар